Вогонь заплаканий у клітці,
Бурлить та обпікає руки,
Немов би сили не злічити,
Та все ж покинутий на муки.
Цей лід стальний мене обняв,
І не дає піддати жару,
Я не збагну чому боюсь,
Так потрісти життєву хмару.
Мені би сонечко й я зможу,
Здолати все, щоб досягнути,
Простих миттєвостей життя,
Щоб на віки щасливим бути.
Все ніби є, але завжди,
Ледь-ледь чогось не вистачає,
Давайте знайдемо цей ключ,
Нехай вогонь нас зігріває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289281
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Чорний Кіт