Синій вечір кличе за поріг.
Серцю спокій знов дарує тиша,
Розчинившись в безлічі доріг...
Перші зорі річка знов колише.
Загадково пригальмує час.
Ніч імлою наповзе зі сходу,
Нагадавши людям повсякчас
Про стійку Гармонію Природи...
Десь зникають денні кольори,
Біло-сірим сховані серпанком.
І казкам Вечірньої Пори
віритимуть люди аж до ранку...
Хтось захоче вірити, хтось – ні.
Хтось сміятись буде... Хтось – заплаче,
Як прийде з чужої сторони
І кохані очі все пробачать...
І до мене спогади прийдуть,
Народившись з першою зорею,
Про яку домовились ми тут -
Поглядом єднатись через неї...
25.06.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289017
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2011
автор: She said: gray...