Сніжинки злітають із сірого неба,
а я як завжди з думками про тебе.
Складаю рядочки віршів про кохання,
безславно ховаючи їх із зітханням.
На вулиці холод, мороз, хуртовина,
а я знов задумалась, чия провина,
що ми розлучилися в літньому вальсі,
коли було тепло з тобою у пастці.
У пастці кохання, скандалів, розлуки,
коли ми тримались з тобою за руки.
Пройшло вже багато з моменту отого,
коли розлучилися ми із тобою.
Та згадую день той я ще і до нині,
чи треба щось змінювать в теперішній днині.
Сніжинки злітають із сірого неба,
віддала я серце...
Кохати ж так треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288612
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2011
автор: Гармоні_я