Твої вуста - як квітів повен сад,
як медових пісень солодкі ноти,
п’янке вино – що батько-виноград
плекав і пестив... Вже не побороти
мені цей хміль гарячого вогню
твого кохання і твоїх цілунків.
Шептати „Так!..” твоєму зізнанню,
втрачати розум від палких дарунків...
Це ти моя – як небо, наче світ!
безмежна і глибока, наче море.
ясна, як зорі, чиста, наче лід,
і наче сльози щастя - ти прозора.
Твоя любов обніме як крильми,
теплом своїм зігріє від негоди...
Ти – світла острівець серед пітьми,
жаданий порятунок в темних водах.
Хоч, глянувши в глибінь палких очей,
я вже давно не хочу порятунку,
напоєний вином твоїх ночей,
гарячих слів, обіймів, поцілунків...
04.08.08р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288496
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2011
автор: She said: gray...