Невіра… Певно, як колись Фома:
Торкнутись треба, щоб таки прозріти!
Без вічності правдивості нема.
Хіба ж сліпому правду ту узріти?
Пройти життя. Вертатися назад
Уже ніколи (певність!) не прийдеться.
Не бачивши прославлений смарагд…
Як впустиш віру – так тобі й озветься.
І як правдиво вчив колись Христос:
«Блаженний, хто не бачивши, повірив!»
Та хто ж між нами вірить так?! О хто?!
Коби нагода – зразу б перевірив!
Невіра… Не сьогодні й не колись…
«Як віриш – так за вірою і дасться!»
Хоч сто доріг ваганнями кудись –
Без певності довіритись не вдасться…
(6.09.07)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288485
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2011
автор: Леся Геник