Ну признайся - не маю шансу?
Нащо мучити, сенс який?
Навіть виберешся із трансу -
не простягнеш мені руки.
Краще будеш гола та боса,
помиратимеш од цинги,
та до себе ти не запросиш -
щоб - ні духу, ані ноги.
Краще вип’єш смертельний трунок -
лиш би я з тобою не пив.
А залагоджу твій рахунок -
ще й обізвеш мене скупим.
Звідки в тебе така нещирість,
звідки в то́бі ця каламуть?
Відпусти - і живи у мирі.
Дай напитися - і забудь!
́2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288404
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Ярослав Петришин