І як урвати цю незриму нить,
якою вишиваєш ти на п’яльцях?
Її не видно, а вона щемить
фантомним болем втраченого пальця.
Її кінець у глибині мене -
в моїй душі, що струменить по нитці.
Чи це всього лиш заблукалий нерв,
що втрапив у сильце твоєї глиці?
І, може, вже й улучив би момент
і все порвав руки знаменням хресним.
Та вже цікаво - що це за портрет?
І що ховаєш під душі наперстком?..
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288287
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Ярослав Петришин