[b]БОЖЕСТВЕННЕ ВІНЧАННЯ[/b]
Зазо́рювалась вічність і сміялась
Понад Землею і у ній самій,
Коли народження із смертю повінчалось,
Й в саду раєвім розважався Змій,
Любове ж перша із гріхом стрічалась
Навіки вічнії в століттях завіті́й,
І радість з горем назавжди побралась,
А перша усмішка – з останнім рухом вій,
Мов юність з старістю зв’язалась
Ще з криків немовляти, з перших мрій,
Й до миті судної, в якій то все зосталось,
Та волі Божої… Його таємних дій.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]24 жовтня 2011 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288259
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Гай-Нижник Павло