Листопад. Падолист. Жовте листя на бурім асфальті. Ми з тобою удвох, у журбі й самоті, йдемо поряд. Тремтять від вітру гілки і листя - осінь до нас завітала золотим падолистом... Пам'ятаєш, в промінні яснім палахкотіли наші бажання? Ми кохали, летіли й згоріли - залишився лиш спогад й чекання. Чекання чогость такого світлого, чистого, п'янкого, а насправді прийшла вже осінь, смутком оповита і самотою... То були почутя гарячі - залишився у серці лиш щем і біль. Ми кохали, так, ми кохали напівсвідомо - душею й тілом, зовсім без слів!... Наші бажання переповняли душу і від того наливались соком вуста, а руки шукали опору, бо падали небеса і втікала від нас земля - ми любили до забуття.. Йдемо поряд, зовсім близько, а насправді далеко - там за осінню й падолистом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2011
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО