***
Безмежна ніжність
Швидкоплинних доторків.
Умираюче полум'я
У сліпучих снігах.
Навмисна недбалість
Іронічних виправдовувань,
Ніби все це не з нами,
Або з нами в наших снах.
Згасаючі зірки,
Пересічних поглядів,
На замерзлих перехрестях
Паралельних світів.
Як горобинові грона,
Падають зорепадом,
Від морозу в блискітках,
Розсипи випадкових слів.
Згасаюче сонце
Кохання, що не кінчається,
Крізь туман упередження ,
НЕ осушує сліз росу,
Але в душі залишається
Промінчиком сонячним
Та мить з минулого,
Яку в серці своїм несу...
***
Ускользающая нежность
Мимолетных прикасаний,
Умирающее пламя
В ослепительных снегах.
Нарочитая небрежность
Ироничных оправданий,
Будто было все не с нами
Или с нами в наших снах.
Угасающие звезды,
Только встретившихся взглядов,
На замерзших перекрестках
Параллельных двух миров.
Как рябиновые гроздья,
Осыпаются каскадом,
От мороза в льдистых блестках,
Россыпи случайных слов.
Остывающее солнце
Той любви, что не прольётся
Сквозь туман предубеждения,
Не осушит слёз росу.
Но в моей душе на донце
Лучик тёплый остаётся,
Как из прошлого мгновение,
Что всю жизнь в себе несу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287737
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО