Цей тихий жаль іще торкає душу,
коли зачую твій далекий сміх,
і, навіть, в горлі відчуваю сушу,
хоч не втікає вже вона з-під ніг.
Пекучий щем далекої події,
яскравий спалах давньої пори -
колишньої надії і недії,
що обнялися, наче дві сестри.
Вже тридцять літ - не мало й не багато,
а ти у квітах, наче у весні...
Твій щирий сміх, розпука і присвята:
"На згадку Віті." Навіть не мені...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287680
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2011
автор: Ярослав Петришин