І не важливо, що знов осінь,
Що темні ночі вже безголосі
І знову мені так мало тебе.
А вона свої правила вносить,
Хоч тепло біля тебе й досі,
А все решта дрібниці, пусте.
Бо листопади з вітром у танці,
В обіймах сплелись, немов коханці.
Тш-ш-ш... Ти тільки їх не злякай -
Притулю до губ твоїх пальці.
«Диви! Он осінь у вишиванці»,
І ти кричиш мені услід: «Чекай!»...
Біля неї всміхаються клени
Жовтавим листям. А біля мене
Ти в руці мої пальці тримаєш...
Розстелила з туманів пелену,
І то багряним, і то зеленим
Нам осінь рушники вишиває.
2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287536
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2011
автор: Litera