Снами - білими,
мов - сувіями
огорну тіло оксамито-оманами...
м"яко - доторком, в зір - туманами
засліпило чи оп"янило...
чи в телефонній слухавці...
чужим подихом
застопорить -
в розкол з дійсністю.
Все - чужому - голосу - виплесну,
щоб Тобі повернутись близькістю.
Милий мій - далеко-торканний,
близький - в відстані - океанами.
Десь - між рваними берегами
я літатиму зграєю...
птАхами...
озиватимусь білими снами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287295
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2011
автор: Маріанна Вдовиковська