Вже сил немає тамувати біль -
за гріх який зустрів тебе бездушну?
Забитися б у найтемнішу мушлю
і вже не озиратися відтіль!
Наложнице добродійки Тюссо,
покрита звідусіль добірним воском,
дозволь, молю, моїм зболілим мозком
зануритися в непробудний сон!
...Надія втечі марна і пуста,
хоча й передостанньою конає -
мене невідворотньо поглинає
діри
душі
твоєї
чорнота...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287225
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2011
автор: Ярослав Петришин