Коли назріє в наших душах
Моменту істини пора,
З нас кожен щось в собі ворушить,
Та вчинки там перебира.
Ось цей тобі додав поваги,
Не тільки що в твоїх очах!
Про інший же - на противагу -
Ти б і розмови не почав.
Коли тих вчинків набереться
Один до одного - тоді
Усе це звичкою назветься
І є прикметою тобі.
Бувають звички - ті, чи інші -
По них тебе і пізнають.
Вони, ті звички, кращі й гірші,
Твоїм характером стають.
Розмов багато в нас ведеться
Про тип характеру людей,
Та тільки той в тобі озветься,
Що по житті тебе веде.
Йому завдячуєш тією
Пістрявиною кревних справ,
Що стали долею твоєю,
Яку ти сам собі обрав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286876
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: Дощ