***

Семь  лучних  лет,
                             Не  слишком  ли  жестоко?
                                                       В.Федоров.

Шість  кращих  років  віддано  тобі,
Шість  років  до  останньої  хвилини.
Все  віддано:  і  серце,  й  душу,  й  біль,
Все  стало  спільним,  мовби  крик  дитини.
З  минулим  всі  попалено  мости,
І  не  було  дворушництва  та  зради,
Початок  і  кінець  для  мене  ти,
За  щастя  мав  скупі  слова  розради.
І  раптом  кинуто  мені  страшний  докір,
Що  не  люблю  і  не  любив  ніколи.
Ну  що  ж.  Гукать  не  стану.  Вір,  не  вір.
Та  й  словом  тут  не  перевернеш  долі.
Хоч  саме  словом  можна  все  розбить,
Що  по  крупиночці  шість  років  ми  збирали.
О  доле,  доле,  жадібна  мольби,
Мабуть,  збереш  гірких  проклять  корали.
Бо  ненавиджу  всякий  культ  речей,
Бо  прагну  я  любові  неземної,
Щоби  щодня  –  все  новий  блиск  очей,
І  на  край  світу  без  вагань  –  за  мною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286635
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.10.2011
автор: Вільховий