Анестезіологу-реаніматологу і кобзареві
Костю Черемському з Харкова присвячую
Він чаклуватиме уміло,
Старанно зробить все, як треба.
Затисне нитку існування
І нею вишиє життя…
Сини і дочки, їх весілля –
Панно від ліжка аж до неба!..
Журба, і радість, і кохання,
І вчасне щире каяття…
Коли ж отам, де тонко - рветься,
Коли всі прилади – безсилі,
То візьме реаніматолог
У поміч кобзу – як набат!..
Й ослаблене озветься серце,
Й зернини, вистраждано-стиглі,
З очей покотяться - до слова:
Все зрозуміло й без присвят…
Кобзар - у білому халаті,
І лікар - в білій вишиванці:
Два серця у одній людині,
Любові дві, і два крила.
Дві грубки у промерзлій хаті,
Де ниці втримуються бранці:
Байдужість, чванство і безсилля…
Від злого кобза вберегла!
26.09.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286260
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2011
автор: Лариса Омельченко