Осінь…чому з тобою так холодно?
Й босоніж неможна ходить по квартирі,
Небо змінює колір в твоєму вікні…
Все не так як завжди, все по-іншому
І водночас таке же саме…
Замкнене коло набридає своє по черговістю,
І де його розірвати я не знаю!!!
Мовчки вечори ідуть до нового ранку,
А я до того ж самого…
Обманюю себе, не помічаю що довкола
багато тих кому я й справді потрібен…
Інколи навіть в дзеркалі немає відображення,
Зникаю з рамок цього світу,
Але залишаюся в тому ж колі…
Прийди… розірви його і стань поруч…
Не відпускай… надто важко цієї осені бути одному
і водночас потрібному всім…
Я не належу собі і нікому…
На наших обличчях помітний лиш грим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285972
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Юра...