Покотилось поле в літо,
пізньою весною.
Там, мавка звабила
юнака, своєю красою.
Стоїть він посеред води,
зачарований, нею молодою.
Густі трави пахнуть літом,
а його серцю, немає спокою.
Їх любов опанувала, хмільним
вином щоденно напувала.
І кожен вечір біля річки під вербою,
кохається мавка з юнаком.
А їм місяць виграє,
своїм сяйвом.
То заховається за хмарами,
то за синьою горою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285774
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2011
автор: Віктор Варварич