Ну, нарешті! ПергАментним тріском
розірвало статичну непевність
дозимового поміжніччя...
поосіннього сіродення.
Ну, давай-но! Зривай спересердя
листя мертве, ще крІплене звиччям
дозимового поміжніччя...
поосіннього сіродення.
Пошматуй грОзами, що минуло
у природі це - діло бувале
дозимового поміжніччя...
поосіннього сіродення.
Білим-білим почнеться все знову,
щоб згадатися через рік рівно
в дозимовому поміжніччі...
щоосінньому сіроденні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285588
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2011
автор: Маріанна Вдовиковська