Ona jedna tam została,
jaskółeczka moja mała.
«Hej, sokoły»
Вона красива, наче янголя,
а що розумна - рівної немає.
Це не вона до мене промовля -
моє прийдешнє із-за виднокраю.
Лиш уявіть - ій жити при кінці
такого загадкового століття.
І я, присутній в цьому пагінці,
теж озовусь в його розлогім вітті.
Я у собі її вміщаю всю -
від доторку до лагідного "Татку..."
А ще, крім всього, невимовний сум,
що пізно досягнув такого статку.
Це семиліття в мене увійде
маґічним тижнем в нотах і кольОрах.
І я - найщасливіший із людей,
що пережив його із нею поряд...
А як торкнуся віковічних плес,
то ще у ній залишиться мій голос...
-Наспівуй, як бувало, "Hej, sokoły!",
я ж підспіваю, люба, із небес...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285560
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2011
автор: Ярослав Петришин