Тут білі стіни біль всотали,
Як білий бинт червону кров.
Щонайчорніші дні настали
Для тих, кого той біль зборов.
Тут звідусюди стогін будить
Тяжких зітхань глибокий сум.
Кому завгодно він остудить
Гарячий подих світлих дум.
Тут стукіт милиць в коридорі
Через дрімоту долина.
Вже літо, літечко надворі,
А вчора ще ж була весна!
Спливає час... Повільно. Швидко -
Мірило в кожного своє.
Як річ, що вибула з ужитку,
Той час у пам"яті стає.
Та він, мов лікар той, загоїть
Тяжких недуг пекучу злість.
І досить нам біди такої,
Як в тій палаті номер шість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285507
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Дощ