Не дивись похмурим груднем в очі,
Поглядом холодним не лякай;
Не блукай, мов привид, серед ночі,
Від своєї долі не втікай.
Паморозі срібна павутина
Заснувала зболене чоло.
Ще жало́бна, з поминок, хустина,
Раннім снігом душу замело.
Вітер Долі посвистом колючим
Остудив чуттів гарячих жар.
Ліг на серце каменем пекучим
Втрати непоправної тягар.
Не зігнись під ношею тяжкою,
Не картай себе на самоті.
Диха цвинтар тишею глухою,
Де життя розп"ято на хресті.
Ти сюди приходитимеш знову,
Щоб спочити тут від суєти;
Ти давала судженому слово
Аж до скону вірність берегти.
Тінь журби впаде тобі під ноги
Тихим смутком пройдених доріг.
Всі твої печалі і тривоги
Ляжуть тут, на вічності поріг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284986
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.10.2011
автор: Дощ