ВІрші - живі істоти,
Народжені боротьбою,
Енергетичні дроти
Між Космосом і тобою.
Коли тобі волі треба,
Коли тобі тяжко дуже,
Рядки наче сходять з неба.
Ти це розумієш, друже?
Ти кажеш, вони невдалі,
Ти думаєш їх спалити.
Не треба, дай жити далі
Віршам,бо вони як діти -
Беззахисні і нервові,
Не знають, кому потрібні.
Вони - однієї крові
З тобою, як діти рідні.
Палають вогнем невтомним,
Захоплюються сюжетом,
Та є часи безсоромні:
Соромно
Бути
Поетом.
Брати мої, атеїсти,
Невже ви ще не відчули
Оті шляхи променисті
Над поверхнею кулі?
Вірші - живі істоти,
Напружені струми серця,
Тонкий, але вірний дотик
До вічності, до безсмертя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284846
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Маrina P.