Суєтних днів нестримна карусель
Округлює давно минулі дати.
В душі звучать мелодії пісень,
Що їх колись наспівувала мати.
Дитячих мрій безстрашна висота
Сягала зір принадливого блиску.
Співала мати пісню про кота,
Із немовлям гойдаючи колиску.
Усе минуло, збігло, відбуло,
Але нікуди з пам"яті не ділось.
Так само квітне вишнями село,
Ще й вербами під дах роззеленілось.
І знаю я, що мати не пішла;
І батько, знаю, теж отут, як мати:
Вона в траві стежиною лягла,
А він - горіхом, на причілку хати.
Так ненароком спогад промайне,
Солодким щемом полонивши подих.
І тихо-тихо вітерець зітхне...
А босий вечір покрадьки заходить.
Видіння згасне в присмерку очей
І манівцями стомленої ночі
В провалля сну, як привид , утече,
Лиш серце смутком давнім залоскоче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284796
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Дощ