Не віддам на поталу
Стоголосим вітрам
Свою думку повсталу
І душі - не віддам!
Розтинаю тенета
Понадзляканих слів.
Що то є за поети,
Хто душею зотлів?
Слово в крицю булатну
Переплавлю в собі,
Щоб звучало віватно
В запальній боротьбі!
Страх незримих кайданів
Нам серця зупиняв,
Доки клекіт майданів
Волі клич не підняв!
Де зерно, де полова -
Розбереться народ.
Міць правдивого слова
Вище знаних чеснот.
Йду за словом високим,
Через терни, до зір.
Хай важкі будуть кроки,
Та не марні, повір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284411
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Дощ