Знову мчаться білі коні
Через ті далекі сни,
Коли мамині долоні
Ніжно гладили: "Засни"...
Разом з піснею матусі
Безтурботно засинав.
Білі коні паслись в лузі -
Доганяв - не наздогнав!
Буйногривого такого -
Шия лебедем - коня,
Що манив мене малого,
Бачу я тепер щодня!
І покликали далекі,
Серцем вигріті літа.
Білі коні та лелеки -
Долі згадка золота.
Разом з ними помандрую
В мріях виплекану путь.
Теплий спогад завирує...
Те довіку не забуть!
Літ промчала кавалькада,
Спогад той подаленів,
Як ота солодка знада
Ворожбиних диво-снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284037
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.10.2011
автор: Дощ