Шматочок неба. в тобі.
Усмішка так близько до скронь.
Довірюсь, так добре в імлі
відчути пророчість долонь.
Крізь сонце заплачуть дощі.
На поверсі я і свіча.
Моментами світло і тінь -
миттєвості мого життя...
Засунь у кишені ключі
від моїх шухлядок-кімнат.
Боюсь - чи загубиш, чи ні.
Та люблю ще більше, в сто крат!
Обійму й впаду. Чи розтану.
На денці осінніх ще днів
шурхочуть листки, як омана,
впадуть з неторканних садів.
І небо в квадратик моє
у тебе в блоконоті тремтить.
До рук забереш? Ще твоє...
Ще блимає свічкою мить.
Довірилась. Плачуть дощі.
Розтала і зникла зі скронь.
Не справжні листи і ключі,
і дотик пророчих долонь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284021
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.10.2011
автор: тепла осінь