Плющить дощу краплиста хлюпінь
Під грімкотливий шал небес.
Палких чуттів живлющий струмінь
В душі, зростаючи, воскрес.
Вогнистих віч трагічна сповідь
Спиняє в постуку серця.
Та ненароком погляд ловить
Гримасну зболеність лиця.
Словесну далеч вух оглухлих
Громи не в змозі осягти.
Пливе сльоза з очей припухлих
На павутині німоти.
Краси безжальна нарочитість
Вдаряє болем неземним
І вся природи урочистість
Повита видивом сумним.
Усе від Бога, все, як треба.
І тільки голос, тільки слух
Колись давно по волі неба
В утробі матері потух.
Весь світ - в очах, в розмовах пальців,
Гіркий на смак, немов полин.
Німий язик протуберанців,
Нечутний блискавки розклин.
І важко жити в безнадії -
В недуги просвітку нема.
Свої тяжкі, пекучі мрії
Несе в душі глухоніма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283949
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.10.2011
автор: Дощ