Тобі на віку судилось
Пройти крізь тортури мук,
Відчувши, що вже скінчилось
Заступництво дужих рук.
Він кинув тебе - то драма,
Що душу нараз вийма.
То рана, пекуча рана
І ліків на те нема.
Не плач, не сумуй - не треба!
Можливо й на краще те.
Не був він щасливим у тебе,
То, може, хоч десь розцвіте.
А ти розсупонюй душу
І щиро на світ поглянь.
Себе усміхатися змушуй
Без зойків, плачів і зітхань.
Хай серце твоє відтане,
Зігріте теплом очей,
Що тільки на тебе глянуть
Крізь морок важких ночей.
А ти не нахмурюй брови,
Поглянь і собі, навзаєм.
Буває, що так випадково
Ми долю свою пізнаєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283692
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.10.2011
автор: Дощ