Прикурює дядько цигарку -
В долоні ховає сірник.
Ця пагубна звичка ще змалку -
Без неї вмира чоловік!
Без неї припухнуть вуха,
І кашель глухий трясе.
Лиш смак тютюнового духу
Полегкість йому принесе.
Затягнеться смачно-пресмачно,
В легенях затримає дим.
З цигаркою треба обачно,
Не те, що колись, молодим...
Колись, ще хлоп"ям жовторотим,
Схотілось себе "показать" -
Цигарку забгавши до рота,
Він став через губу плювать!
Ковтнувши отрути чимало,
Блював, що аж сльози текли.
Друзяки мовчати не стали -
На кпини його підняли...
Гірка то була наука,
На жаль, не вжилася вона.
Тепер без цигарки - му́ка,
І думка про неї одна.
Та дядько не знає смутку:
Колись же розруха мине!
Змайструє товсту самокрутку
І - диму гіркого ковтне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283190
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.09.2011
автор: Дощ