КІТ СПИТЬ

кіт  
упоперек  ліжка
ліг,
розкинувся  
безтурботно,  
посміхається
смачно
і  солодко
уві  сні
…так  би  й  мені

кіт
золотаво-рудий,
не  худий,
розплився
озерцем  бурштиновим
у  льняному  теплі́,
сопе  затишно
уві  сні
…так  би  й  мені

з-за  хмари
місяць
вибився
уповні́,
медом  
липовим
зобразив  себе
на  вікні,
пахучим  
пальчиком
кота
за  вушком  
лоскоче,
кіт  
посміхається
солодко  
уві  сні
…так  би  й  мені

сиджу  у  кріслі,
як  мовчазний  туман

кіт  
лапкою  смикає,
вушком
зрі́дка  пряде
…так  затишно,
така  я  собі  –  сама,
пізня  нічка  
мене  
краде́:
сни  мої  безтурботні,
де  ви,  
де…

у  місячнім  промені,
дивлюсь  і  бачу
дива́    якісь
ди́вні  й  чудні:
спить  кіт  мій
не  на  білій
льняній
простині,    
а  у  Янгола
безтілесного
у  прозі́рчастій
пелені́  –
посміхається  смачно,
і  тихенько  муркоче

Янгол
пестить  
задумливо
мого  кота…
а  що  я  тут,
поруч,
у  кріслі  –
уваги
жодної
не  зверта…

кіт
бачить  Янгола
на  яву  і  вві  сні  –
от  би  й  мені…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2011
автор: Валя Савелюк