Не сприймає обману душа -
Голу істину нічим прикрити,
Та завжди слово правди втіша,
Коли совість почне говорити.
Як бува, закипає в тобі,
В серці чесному, хвиля жадоби,
Ти признайся самому собі,
Яка маска тобі до вподоби!
Зазвича́й надягаєш оту,
Що виходиш із нею на люди.
Всі вітають твою прямоту
І ти гордо випручуєш груди.
Для сімейного вжитку ще є
Маска вдавана ласки й турботи -
Трохи легше на серці стає
Після буднів важкої роботи.
Але там, у глибинах зіниць,
Твоє "я" проглядає без фальшу.
Лиш воно вбереже від дурниць
І складе твою долю подальшу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282836
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Дощ