Леліючи, ти убиваєш,
Кохаючи, ти палиш світ,
Отримавши, уже втрачаєш,
Втрачаючи – зриваєш цвіт.
Свого сумління не побореш,
Своє життя – не пережить
Своє буття лиш сам ти твориш
Хоч і не вмієш це робить…
Коли ти в розпачі страшному,
Втрачаючи життєву суть,
Не віриш розуму своєму,
Думки буранами несуть.
Тоді воюєш сам з собою,
Тоді вступаєш у борню,
І лише створене тобою
Підсилює твою броню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282708
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.09.2011
автор: Dark Tranquillity