Не вірю я в передчуття,
На гороскоп - хитка надія,
Тим часом протяги життя
Останні сумніви розвіють.
Розвіють, знищать, розірвуть
І рознесуть по всіх усюдах,
Де вік, належний їм, живуть
Такі,як я, чи інші люди,
Напевно кожен з тих людей
У слушну мить питався в Бога,
Куди ж та карма їх веде,
Кому яка лежить дорога?
Комусь судилося в житті
Сповна тягар відчути слави,
Котрийсь у думці багатів,
Когось поплутав біс лукавий.
Усім однаково завжди
Сіяє сонце, вітер віє,
Усім воздасться за труди -
І чорноробам, і повіям.
Та в суєті нагальних справ
Про душу власну забуваєм,
З добра чекаємо добра,
Та Бога вмарне поминаєм!
Хоч споконвіку так було
І так вестиметься до скону,
Що всяке там Добро, чи Зло
Є суть єдиного Закону.
Тут кожен сам собі коваль
І сам собі керманич долі,
А хто крутнув життя спіраль,
Той арґументів мав доволі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282631
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2011
автор: Дощ