Струною "бабиного літа",
Під зойки пізніх журавлів,
Бринить, у спокій перелита,
Журлива сонячність полів.
Легке тенетника тремтіння
В сріблястих відблисках роси,
Прозоро витканою тінню
В небесну всотується синь.
Колюча стриманість шипшини
Ховає визрілі плоди
Посеред заростей ожини -
Мовляв, ти спробуй, підійди!
В зеленім присмерку сосновім,
Між капелюшками маслят,
Настилу глицева основа
Ходу пружинно звеселя.
На полудневі тихі плеса
Спадає тінь вербових віт.
Хвилюють воду тільки весла,
А загойдався цілий світ...
Іще буяє на осонні
Барвиста вишуканість трав
І де-не-де комахи сонні
Ще п"ють настояний нектар.
Та вже вчувається в природі
Ледь чутний подих холодів.
Стихає клопітність городів
І шум спустошених садів.
Мандрує світом осінь тиха,
Напрочуд світла та ясна,
Для серця зболеного - втіха,
Що довго-довго не мина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282389
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: Дощ