Терпкий полин біля порога,
На вікнах дощок хресний щем.
В минуле стелиться дорога,
Повита хмелем і плющем.
Пообіч хати рай зелений,
Пташиний шал у вишняку,
А на причілку, серед кленів,
Небесна синява бузку.
Буяє, квітне все навколо
І тільки хата, як німа.
Колись тут мешкав дід Микола,
Тепер хазяїна нема!
Він перебрався трохи вище,
Туди, на гору, під хрести,
І на покинуте дворище
Зоріє мовчки з висоти.
І вже на цямрині криниці
Відро діряве протіка
І не видзвонює в дійниці
Тужавий струмінь молока...
Були сини, та загубились
В столицях білокам"яних.
Їм хата батьківська не снилась
В буянні весен запашних.
Підступний час, дощі та спеки
Зітруть наїжджені сліди,
Що їх прапрадіди далекі
Торили з вічності сюди.
Коріння роду перетято...
Та хаті віриться, що в ній
Ще буде музика і свято
І сонця відблиск у вікні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282179
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2011
автор: Дощ