Вітер крила згорнув,
В буйних травах заснув,
Вечір стомлено стелиться спати.
Тільки дощик снує
Павутиння своє,
Щоб на ньому тумани гойдати.
Ніжно в тишу вплелось
Шепотіння колось
Над пахтінням пшеничного лану.
Пісня птаха в гаю
Через душу мою
У безмежній високості тане.
Та не довго, о, ні,
Снилась тиша мені -
Онде знову гримить автострада.
Там шаленості біг
Через долі поріг,
Там життя підраховує втрати.
І навмисно, чи ні
В ці години нічні
Потяг басом збудив залізницю.
Через брязкіт і шум
Та розвихреність дум
І мені, ген за північ, не спиться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281980
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: Дощ