Гей, дими, дими осінні,
Білі-білі. Сині-сині.
Розтеклися берегами,
Понад нивами, лугами.
І долину аж по вінця -
Всі заглибини й колінця,
Ті дими заполонили.
Їх вітри не зупинили,
А погнали понад садом,
Де жовтавим листопадом
Закружляли в жвавім танці
Перші осені посланці.
А дими у вільглість лісу
Понесли свою завісу.
Гей, дими, дими осінні,
Рушники свої весільні
Над порожніми полями,
Аж до ночі простеляли.
Із сусідньої хмаринки
Впали сльозами дощинки.
Пройнялись дими дощами -
Мов до рідної до мами,
До землі попритулялись.
Вдень добряче нагулялись,
А тепер лягають спати
І вві сні... почнуть літати.
Так приємно пахне димом
У вечірнюю годину.
І дощами і ріллею -
Пахне рідною землею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281807
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.09.2011
автор: Дощ