Останнім бути - не біда,
Коли ти став у чергу крайнім.
Аби рука була тверда
У вирішальному змаганні.
Не гріх підвестися з колін
І не тужити за рекордом,
Коли життя суворий плин
Заюшить душу аперкотом.
Героям, звісно, до лиця
Завжди були синці та ґулі,
І біль в загоєних рубцях,
Як знак про подвиги минулі.
Парфумів ніжний аромат,
Костюми, щойно після праски,
В руках гарячий автомат -
Такі не відають фіаско!
Та не чекаю я добра
Від рафінованих героїв.
Суворі будні - це та гра,
Що спекулює на здоров"ї.
Надія в серці ще горить
І вірі місця не забракло,
Що хтось зуміє повторить
Дванадцять подвигів Геракла!
Робота буде не з легких:
Чекають авґієві стайні
на мужніх, сильних, молодих.
Чи ж прийде він, герой останній?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281590
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Дощ