Розбили табір серед поля -
Літо, осінь, та весна,
Важка у них була розмова,
Підсудна там була зима.
Судили стужу за морози,
За холод, кригу, заметіль,
Що людям серце запороше,
І там росте тернистий біль.
Будує в душах мідні замки,
Немає місця для цвітінь,
У лід заковує світанки,
Біжить кохання так у тінь.
Зима лишень їм розсміялась,
Хурделицю вже розвела,
Одразу пари всі прижались,
В бокалах забринить іскра.
Дуріють сніжками у парку,
А потім гріються в кафе,
Із ліжка не вилазять зранку,
Камін у хаті оживе.
Рожеві щічки хтось цілує,
В обіймах ловлять з неба сніг,
І пристрасть жаром аж вирує,
Коли ступаєш за поріг.
Замовкли інші пори року,
Ну хай бушує ця зима,
І кожна взяла по уроку,
Без холодів чуттів нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281584
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Galkka