На Землі вітри гудуть осінні,
Чи весняне сонечко блищить,
А отам, в густім аквамаринні,
Вічний Космос холодом сочить.
Поринає думка - блискавиця
В ту, мільярднозоряну глибінь,
Де сонцями дивними іскриться
Гончих Псів туманна голубінь.
Хто Чумацьким Шляхом помандрує,
Той спізна незвідані світи.
Може й там хтось нищечком мудрує,
Щоб до нас тим Шляхом перейти.
Поміж нами простору парсе́ки
У безоднях часу пролягли.
Манять нас світи оті далекі,
Як манили тих, що відбули.
Та настане час отой крилатий,
Коли Розум вирветься в політ.
Він зуміє сотні подолати
Світлових - миттєвоплинних - літ.
Нам з тобою, друже, і не сниться
Дух майбутніх звершень і творінь,
Що таїть у звабливих зірницях
Ауру прийдешніх поколінь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281564
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Дощ