Майстрові вишивки Василю Канделі
Хроніка, хрещена хрестиком,вийшла з-під пальців дідових –
Така ж правдива, як Нестора давнього письмена.
Світ ще не видів такого, світ ще такого не відав:
Гляньте, завмерла історія в позі моделі слухняної,
Випнула стегна і перса на рушникові вона.
Дідів рушник – особливий, дідів рушник – незвичайний.
Дід рахував терпеливо хрестики різних тонів…
І з полотна зиркнув сивий чи молодий-кучерявий:
Обрис Франка чи Шевченка... Дід вишивав, як умів.
Дітище дідових пучок має свої тулумбаси,
Б’є в барабани уяви, хмелить – ну чисто первак…
Голка в руках замість ручки. Пісню підхоплює басом,
Пише історію вправно майстер на тих рушниках.
Виставка – просто надворі, на мотузках для білизни!
Вітер періщить прищепки, старанно рве полотно!..
Наче врожай у коморі, дід накопичив «за жизню»
Скарб – і тендітний, і крепкий, наче дозріле вино.
Виставка ця – як весілля, майстер нагадує свата:
Ловить хвостаті полотна, парує хрещатих півнів!
Щемна Шевченкова хата, пуп’янки, китиці й грона -
Зблискують у заметілі вишИваних рушників.
15.06.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281530
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Лариса Омельченко