Коли на небо пада темна ніч,
Коли стихає шум людського горя..
Тоді я залишаюсь віч-на-віч
Із сонцем згаслим, із самим собою.
Тоді у світлі праведних зірок
І у теплі прозорого туману,
Тоді втрачаю страх зробити хибний крок,
Бо все, що є у світі, все - омана...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281516
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Закохона в Сонце