Час невтомно біжить
і роки пропливають.
І незчуємось ми, як
наші діти підростають.
Наші діти розцвітають,
як ці квіточки.
Рука ката не здригнулась,
ніжну квіточку зірвала.
І ця квіточка зів’яла
та полинула в світ краси.
А, ти нелюди проклятий,
не дозволив їй рости.
І залишилась у батьків
на серці вічна туга і журба.
Їх квіточка зів’яла,
відлетіла в небуття.
А, я тебе Господи,
молю і благаю.
Забери її до себе,
до вічного раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281446
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Віктор Варварич