І я кричу! Та хто почує! Мабуть досить! Зупинюся...
Злива... Вітер, мляво дує... Піду в церкву, помолюся.
Ні! Не байдуже мені!
Що замерзли плечі голі.
Залишаюся в тіні,
Поки рухи твої кволі.
Я такий, бо серце є!
Все я чую, розумію.
Нехай знову життя б"є.
Пам"ятаєш...? "все умію"...
І в мені, живе, сидить!
Як водиця камінь точить.
Навіть намір є, убити!
Але єство кособочить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281385
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Урюпін Анатолій Іванович