Сусід помер:
снаряди б`ють вже поряд,
життя округлює спіраль в моменті,
згадати хочеться його останній погляд,
а в пам`ятті- лиш фото з постаменту.
Філософ був ,сусід ,до крику в спорі,
казав,що ми живемо випадково,
й допоки сяють в небі світлі зорі,
шукаєм насолоду -це спадково.
Нема сусіда,хата не згоріла,
сусідка привела ,невдовзі ,любця,
й розквітла,наче квітка запізніла,
й забула чоловіка-правдорубця.
І жаль мені сусіда,аж тривожно,-
прожив свій вік,і згинув без останку,
немов-би випадковий подорожній,
а зорі сяють,як завжди,-до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281354
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Межа реальності