Щоб померти – потрібно жити,
Щоб народитись треба не буть,
Щоб пізнать щастя - сльозу пролити,
Та це не зробиш як в серці ртуть.
Вона тяжким густим потоком,
Пульсує в скронях як набат.
І я крокую нерівним кроком,
Для мене вітер рідний брат.
Не бачу я ні рай ні пекло,
Мені з землі щастя стає,
Не тягнуся ген там далеко,
Дома у достатку, своє,
Революції геть відгриміли,
Але не в мене у душі,
Думки пожарищами загоріли,
Залишилось писать вірші!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281063
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2011
автор: Dark Tranquillity