Спалитися вщент. До попелу.
До останнього перетліти.
Протилежних світів орбіти
На льоту́ перетнулися зо́палу.
Зазміїлися блискавки́
В застережливих окриках грому,
Окрили́ло натхнення втому
І – тепло від руки до руки.
Небезпека! Рука до руки!
Десь зринала з глибин Афродіта...
Та недремний Коваль антисвіту
Недовіру гранив на гвіздки.
Ще рука сподівалась руки
У повільнім назу́стрічнім леті –
Та на кожній твоїй планеті
Замета́лись до Бога свічки.
- Катастрофа! Антисвіти!
Дай зневіри, щоб мимо пройти!-
Оддаляйся, наляканий світе,
Будь спокійним, твоя орбіта,
Та, що сам собі вимолив ти.
…І лягла на зірки роса.
Обсипаються наміри щирі.
В чоловічій твоїй зневірі
Є якась своєрідна краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2011
автор: Валя Савелюк