Шлях стелиться до небокраю.
А я по нім іду – живу.
Про нею мрію і скучаю,
Кохану земленьку свою.
Мене ти земле породила.
Мені наснаги додала.
Мене в Карпатах ти зростила.
На шлях життєвий навела.
Може в чужі світи полину.
Тебе на мить я залишу.
І буду мріять,без зупину.
Про рідну земленьку свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2011
автор: Віктор Варварич